Учителями повинні бути люди чесні, діяльні і працьовиті не тільки для                                                  годиться, а й насправді вони повинні бути живими взірцями                                                                      чеснот, що їх вони мають прищепити іншим.

                                                                                                (Ніщо удаване не може бути тривалим)

Я.А. Коменський

Як вести себе вчителю, якщо виник­ла проблемна ситуація

і ви змушені просити батьків про зустріч?

• Запрошуючи батьків у школу, запитайте в себе: що я хочу отримати в результаті? Якщо просто вис­ловитися, засудити дії дитини або методи виховання батьків, то цей шлях неефективний. Спробуйте знай­ти конструктивне рішення, адже це полегшить, на­самперед, вашу роботу.
• Під час обговорення в присутності дитини памʼятайте: яка б не була її вина, батьки завжди (при­наймні при людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Двоє на одного – це нечесно!
• Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі факти, не заохочуйте нашіптуван­ня.
• Говоріть про конкретні речі, старайтеся не вжи­вати такі вирази-штампи як «погано себе поводить», «не хоче вчитися». Висловлюйтеся ясно: «Не зробив два домашні завдання з математики», «Відмовився відповідати на уроці хімії» і т. д. Тоді батькам легше буде проконтролювати подальшу навчальну діяль­ність дитини.
• Пропонуючи можливі способи рішення пробле­ми, не провокуйте дорослих на насилля, цим ви лише налаштуєте дітей проти себе. Як результат: діти бу­дуть старатися приховати від батьків дату чергових зборів.
• При наближенні до завершення зустрічі, запи­тайте себе: чи виправдалися мої сподівання? З якими почуттями батьки ідуть додому? Як подивиться на ме­не учень завтра? Розвиток дитини – складний, неод­нозначний процес. І від того, наскільки тернистим і хворобливим буде ваш спільний шлях, залежить про що буде згадувати людина через десять або двадцять років після школи. Куди приведе його та дорога, яку він подолав, опираючись на ваші та батьківські руки? Адже коли тебе підтримують з обох сторін, якось надійніше...

Підготовка виховної позакласної справи-заходу

Виховний захід – це одна з організаційних форм, що широко використовується в позаурочній та позашкільній виховній роботі.

Виховна справа дозволяє виробити в учнів певну систе­му ставлення до оточуючої дійсності, формує образ самого себе, ціннісні мотиви, духовні потреби, відповідальність за вчинки; впливає на громадську думку, прилучає до життя колективу, формує його традиції.

Виховний захід є процесом, що передбачає у своєму розвиткові декілька взаємодіючих між собою стадій:

1. Аналіз обстановки визначає актуальність теми захо­ду, напрям діяльності.
2. Визначення мети.
3. Планування.
4. Підготовка безпосередньо виховного впливу на учнів.
5. Наслідок – аналіз результативності даного заходу.

Такий логічний ланцюжок постійний для будь-якого захо­ду, міняється лише зміст, посилюється значення того або іншого етапу в залежності від мети справи, що проводиться.

Кожен з етапів вже є процес виховання, що дозволяє за­лучити вихованців до аналітичної, комунікативної, організа­торської діяльності.

Що ж слід враховувати під час підготовки та прове­дення заходу?

1-й етап. Планування.

      Підготовча частина:

• визначити цілі та завдання заходу;
• вибрати види, форми та методи роботи з врахуванням віку учнів;
• вибір форм виховання залежить від: змісту та спряму­вання виховних завдань, віку учнів, рівня їх вихованості та особистого соціального досвіду; особливостей дитячого колективу та його традицій; особливостей і традицій регіону, технічних можливостей, а також рівня про­фесіоналізму вчителя (вихователя);
• продумати, як оптимально зайняти вихованців у підго­товці та проведенні заходу;
• визначити можливість участі батьків, спеціалістів з профілю тематики заходу, психолога, представників гро­мадських організацій.

      Організаційна частина:

• підбір тематичного матеріалу – стосовно змістовності, переконливість із врахуванням вербального методу, ме­тодів привчання та спонукання й методів виховних впливів (метод формування свідомості – оповідання, бесіда, диспут (наприклад, метод формування досвіду поведінки – ство­рення виховних ситуацій, вправа та ін.), метод стимулюван­ня – змагання, заохочення, покарання);
• використання цікавих, творчих засобів (інноваційних): тестів, анкет, відеосюжетів, ігрової діяльності та ін.;
• побудова логічної послідовності ходу та логічної завер­шеності (теми) за раніше поставленою метою заходу;
• прорахунок тривалості заходу згідно з віком вихованців, місцем проведення;
• підбір матеріалу для оформлення композиції з метою досягнення емоційності сприйняття (за необхідністю).

2-й етап. Розробка.

      Складання програми позакласного заходу:

1. План підготовки (детальний). Написання.
2. Написання ходу проведення заходу.
3. Написання самого сценарію.
4. Складання схеми аналізу даного заходу